/Files/images/batkam/для мам.jpeg

5 речей про коронавірус, які потрібно знати батькам, – МОН та МОЗ дають роз’яснення

5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19, та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби. Про це розповідають Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством охорони здоров’я сьогодні, 12 березня 2020 року.

“Уряд оголосив загальнонаціональний карантин до 3 квітня. Однак ми розуміємо, що просто не ходити до школи чи іншого закладу освіти – недостатньо. Важливо, щоб батьки знали, як діяти в ситуації карантину та від чого берегти дітей. Тому така інформація зараз дуже потрібна”, – сказала заступник Міністра освіти і науки України Любомира Мандзій.

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ:

попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар;

нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук);

попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки;

просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;

посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;

важливо уникати місць масового скупчення людей.

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

ЩО РОБИТИ:
у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

  • мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук;
  • під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя;
  • не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними;
  • не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.


ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Зараз дуже непростий період для всіх, і помилково вважати, що діти нічого не помічають. Вони на це реагують, навіть якщо просто віддзеркалюють поведінку батьків.
ДІТЯМ ВАРТО РОЗПОВІДАТИ ПРАВДУ про те, що відбувається. Вони все помічають. Коли інформація відсутня, малеча починає застосовувати свою уяву та фантазію – це сприятливе підґрунтя для тривоги. Говорити потрібно лише правду, але спрощувати її: не використовувати складних термінів, не описувати детально наслідки захворювання. Те, як подавати інформацію, залежить від віку дитини. Дітям дошкільного віку, наприклад, можна пояснювати це через гру.
ПОЧАТИ ІЗ СЕБЕ. Насамперед батькам варто звернути увагу на своє ставлення до карантину та епідемії. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.
АКЦЕНТУВАТИ НА ДІЯХ. Можна розповісти про симптоми, які виникають під час цієї хвороби. Пояснити, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки тощо.
Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Якщо не знаєте чогось, можна разом із дитиною знайти інформацію у наукових статтях: бути дослідниками разом. Не можна ігнорувати її запити. За своєю природою діти дуже допитливі, вони потребують постійного потоку інформації для розвитку та формування нервової системи.
Діти до певного віку не можуть аналізувати інформацію та розуміти, де правда, а де ні. Батьки, які проговорюють те, що відбувається, допомагають малечі сформувати свою думку та бачення ситуації. Коли малюк поводиться пасивно і не запитує про вірус, ймовірно, у неї існує страх. Не розповідаючи про вірус, ми можемо підсилювати ці почуття. Тому варто знайти підхід до дитини й поговорити про ситуацію, що склалась.

«Карантин потрібно пережити»

Дорослим людям важко перебувати в ізоляції, а дітям це набагато складніше. Наше ставлення до дитини у цей період має бути толерантним, більш підтримувальним і спокійним, ніж зазвичай.
ЗБЕРЕГТИ ЗВИЧНИЙ РЕЖИМ ДНЯ. Розпорядок дня – це те, що дає почуття безпеки дитині. Тобто лягати спати і прокидатись у той самий час, снідати, обідати й так далі. Звісно, у режимі карантину відтворити його на 100% буде складно, але треба постаратись зберегти основні пункти.
СТАВИТИ РЕАЛІСТИЧНІ ВИМОГИ. На час карантину з дітьми батьки, ймовірно, не зможуть працювати на тому ж рівні, що раніше. І діти не зможуть вчитись так само ефективно, як за звичайних умов. Це певний період, який мине і до якого варто адаптуватись. Карантин потрібно пережити, й далі буде по-іншому.
ПОЯСНЮВАТИ ДИТИНІ, ЩО ХТОСЬ ІЗ БАТЬКІВ БУДЕ ЗАЙНЯТИЙ, ПОТРІБНО ДО ПОЧАТКУ РОБОТИ. Знову-таки, це планування дня і чітке обмеження часу на роботу та відпочинок. Дітей варто попереджати, що найближчої години дорослі не зможуть приділяти так багато уваги дитині. Але цей час мине і згодом ви зможете погратись чи зробити щось разом.
У період карантину батькам потрібно бути з дитиною і реагувати на її потреби. Щоб дитині було простіше, можна використовувати позитивні підкріплення: наприклад, за кожне виконане завдання давати наклейку, за п’ять таких стікерів – приз. Така гра допомагає дитині витримувати ці періоди тимчасового дискомфорту (наприклад, коли батьки зайняті роботою) задля винагороди.

Шановні батьки!

3 01.09.2013 реєстрація дітей в дошкільний заклад проводиться в електроному вигляді на сайті reg.isuo.org
На данному сайті викладено детальну інструкцію. Прохання, спочатку прочитати інструкцію, а вже потім реєструвати дитину. Або звертайтеся до ДНЗ з можливими питаннями. Час обробки заяв 10 днів. Після чого батьки на свою електрону адресу отримують відповідь на заяву. Для батьків що не мають змоги реєструвати дитину в електроному вигляді звертатись в ДНЗ.

Документи, які потрібні для оформлення в дитсадок:

- заява від батьків або осіб, які заміняють їх;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- індивідуальна картка дитини з проходженням загального медичного огляду форми №26;
- картка про проведені профілактичні щеплення форми №63.
При оформленні дитини в дошкільний заклад у дитини повинні бути зроблені всі необхідні щеплення відповідно до віку!

Якщо ви обрали наш дитячий садочок

1. Прийом дітей до закладу дошкільної освіти здійснює керівник ЗДО протягом календарного року на підставі медичної довідки про стан здоров'я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

2. Групи у закладі дошкільної освіти комплектуються за віковими ознаками. За дитиною зберігається місце в закладі у разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів).

3. Для зарахування дитини до закладу дошкільної освіти необхідні наступні документи :

- Медична довідка дитини про стан здоров’я дитини.

- Ксерокопія карти профілактичних щеплень (форма №63).

- Ксерокопію свідоцтва про народження дитини.

- При наявності пільг - документи, що їх підтверджують.

4. Відрахування дитини з закладу дошкільної освіти здійснюється:

• за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;

• на підставі медичного висновку про стан здоров'я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у закладі даного типу;

• у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.

5. Адміністрація закладу дошкільної освіти письмово повідомляє батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів

Дитячий садок: для чого він?

/Files/images/детский сад.jpgУ дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група дитячого садка має два основних джерела впливу - це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?

Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність./Files/images/дети.jpg

Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм.

Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду.

Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо.

Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо- заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

/Files/images/де.jpg

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Відвідування дитиною дошкільного закладу не звільняє сім'ю від обов'язку виховувати і розвивати ії в родинному колі. (Ст. 7 п. 3 Закону про дошкільну освіту та виховання)

1. Загальні положення.

1.1. Батьки або особи, які їх замінюють (далі - батьки), є учасниками освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі (далі - дошкільний заклад) . Батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, за збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

2. Права батьків.

2.1 Батьки мають право:

вибирати дошкільні заклади та форми отримання дошкільної освіти та виховання для дітей дошкільного віку, що не заперечує чинному законодавству;

обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного закладу;

звертатись до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;

на пільги на харчування;

вносити пропозиції щодо покращення роботи дошкільного закладу;

на додаткові освітні платні послуги та відмовлятись від запропонованих послуг;

приймати участь у заходах дошкільного закладу;

брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази дошкільного закладу;

3.Обов’зки батьків.

3.1.Батьки зобов’язані:

виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;

постійно дбати про фізичние здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;

поважати гідність дитини; виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком;

виконувати режим дня дошкільного закладу;

приводити дитину добре вимитою, одягненим в чистий одяг (одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам), підстриженими, з обрізаними нігтями;

батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби;

стежити за реальним станом здоров’я дитини;

не давати, не одягати дитині зайві предмети, які можуть зашкодити життю та здоров'ю дитини;

не приносити продукти харчування, з метою попередження харчових отруєнь, алергічних реакцій у дітей;

забезпечувати систематичне відвідування дитиною дошкільного закладу; своєчасно повідомляти дошкільний заклад про можливість відсутності або хвороби дитини;

приводити дитину при наявності довідки від дільничого лікаря або стаціонара з зазначеням діагноза хвороби або причини відсутності. Якщо дитина відсутня три дні і більше - приймається при наявності довідки від лікаря про стан здоров'я;

діти, які відсутні 1 місяць з поважних причин (відпустка батьків, лікувально-оздоровча путівка) приймаються з довідкою від лікаря після огляду старшої медичної сестри дошкільного закладу;

приводячи дітей до дошкільного закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам;

не забирати дітей в нетверезому стані;

дотримуватись правил дорожнього руху; бути прикладом для своїх дітей;

своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в дошкільному закладі, не пізніше 10 числа поточного місяця за який вноситься плата;

відвідувати батьківські збори;

виконувати поради-рекомендації працівників закладу щодо виховання та навчання дітей;

бути взаємоввічливими, дотримуватись морально-етичних норм у спілкуванні.

ЩИРО ВДЯЧНІ ЗА СПІВПРАЦЮ ТА РОЗУМІННЯ.

АБЕТКА ДИСЦИПЛІНИ

/Files/images/семья.jpg

Сподіваємось, що наведені далі поради (які стосуються не тільки батьків, але й усіх, хто займається вихованням дошкільників) допоможуть дорослим налагодити добрі та відверті взаємини з дітьми, сприятимуть правильному вихованню і навчанню дітей у школі та вдома.

Демонструйте гарний приклад.

Поводьтеся так, щоб Ваші слова та справи не суперечили одне одному в очах дитини.

Чітко окресліть межі дозволеного.

Узгодьте із членами родини та педагогами єдину лінію поведінки — щоб не сперечатися в присутності дитини. Потім поясніть дитині суть обмежень.

Будьте наполегливими.

Визначивши межі дозволеного, суворо дотримуйте всіх установлених Вами правил без винятку.

Тон, яким повідомляєте вимогу або заборону, повинен бути дружнім

Наказовий тон у жодному разі заборонений. Будь-яка заборона для дитини є важкою, а якщо вона вимовляється дратівливим або владним тоном, то стає важкою удвічі. На запитання: «Чому не можна?» не слід відповідати: «Тому, що я так сказала», «Не можна, та й годі». Необхідно коротко пояснити: «Уже пізно», «Це небезпечно» та ін. Якщо дитина знову запитує: «Чому?», то не тому, що не зрозуміла, а тому, що їй важко перебороти своє бажання порушити заборону.

Зауваження краще висловлювати в безособовій формі. Наприклад: «Сірниками не граються» замість: «Не чіпай сірники!»; «Цукерки їдять після вечері» замість: «Зараз же поклади цукерку на місце!»

Проводьте «уроки дисципліни» у формі гри. Така ситуація сприяє перетворенню нудного повчання на цікаве заняття.

Обмежень, вимог і заборон не повинно бути багато й вони повинні бути гнучкими. Якщо дитина не може впоратися з вимогами, пом'якшіть їх і обов'язково обговоріть.

«Фізичне усунення». Якщо улюблений порцеляновий сервіз (або цінний наочний посібник) постійно під загрозою бути розтрощеним, простіше прибрати його з очей дитини.

Засуджуйте не дитину, а її вчинки. Краще сказати: «Не люблю, коли ти розбиваєш чашки з дорогого сервізу», ніж: «Ти такий незграбний!»

Повторення і ще раз повторення! Навіть найкмітливіша дитина відразу не запам'ятає всі обмеження та вказівки. Головне — не лінуватися і частіше пояснювати суть установлених правил поведінки.

Діти мають коротку пам'ять. Робіть зауваження відразу після провини дитини, в іншому разі вона не зрозуміє або не запам'ятає уроку.

Не читайте довгих нотацій. Одне коротке зауваження є більш ефективним.

Пояснюйте дитині мотиви Вашої поведінки, якщо вона не розуміє, чого Ви від неї хочете і чому.

Якщо доводиться карати дитину, то позбавляючи її чогось гарного, ніж роблячи їй погано. Інакше кажучи, краще карати від «плюса» до «нуля», ніж від «нуля» до «мінуса»; причому під «нулем» мається на увазі нейтральний, рівний тон ваших взаємин. «Плюс» означає традиційні свята, маленькі задоволення, які створюють зону радості та відбуваються обов'язково, якщо дитина не зробила нічого поганого. Обмеження виховання вимогами, зауваженнями та «мінусовими» покараннями загрожує втратою контакту з дитиною: у цьому разі домогтися дисципліни буде значно складніше.

Залучайте дитину до прийняття рішень. Радійте за неї, цікавтеся її думкою, запропонуйте на вибір два шляхи розв'язання складної ситуації та разом обговоріть кращий варіант. Попереджайте конфліктні ситуації. Краще попередити конфлікт, ніж потім розв'язувати проблему.

Будьте поблажливими до непосидючих дітей: батьківські вимоги не повинні суперечити фізіологічним потребам дитини. Через певні особливості м'язового розвитку дітям важко довго перебувати в статичному положенні.

Біганина, стрибки, інші рухливі дії — прояви природних і дуже важливих для розвитку дитини потреб у русі й пізнанні, їм значно більше, ніж дорослим, необхідно рухатися, випробовувати свої сили, досліджувати предмети. Краще за все спрямувати їхню активність на безпечні розваги.

Любіть дитину. Якщо Ви звертаєте увагу на неї тільки тоді, коли вона вередує, б'ється або кусається, не сподівайтеся на ефективність результатів від спонтанних виховних впливів.

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ДИТЯЧОГО САДКА?

Слід потурбуватися, щоб дитина вміла:

- самостійно їсти і користуватися серветкою, з незначною допомогою мити руки і витирати їх;

- вчасно повідомляти про свої природні потреби (проситися в туалет);

- самостійно знімати і одягати колготки, шкарпетки, черевики, шапку (зав'язувати шнурки і застібатися вона навчиться пізніше);

- користуватися носовичком;

- дотримуватися елементарних правил культурної поведінки на вулиці і в приміщенні (не топтати зелені насадження, не розкидати сміття, не виходити з-за столу з повним ротом, не заважати своїм криком іншим дітям);

- бережно ставитися до речей, зокрема до іграшок;

- акуратно складати свій одяг, помічати неохайність у своїй зовнішності;

- виконувати найпростіші доручення: зібрати іграшки, підібрати сміття з підлоги, допомогти щось принести.

Навчіть її також розрізняти і правильно показувати іграшки, меблі, одяг, посуд, деякі фрукти, овочі, частини власного тіла і тіла тварини.

Зверніть увагу на мову: вона має бути зрозумілою і неквапливою.

Ще кілька порад:

Навчіть дитину дружити. Якщо вчорашній приятель захворів, а сьогодні з'явився новий, обов'язково поцікавтеся, на що хворіє дитина, поспівчувайте і не забудьте повернутися до розмови через два-три дні.

Якщо малюк з радістю розповідає про новеньку, яка увесь час плаче, м'яко зупиніть його, поспівчувайте дівчинці, а вранці, збираючи дитину до садка, покладіть у кишеньку цукерку для новенької, і нехай не забуде усміхнутися до неї, покликати бавитися.

Намагайтеся, не обурюючись, виконувати всі вимоги вихователя. Якщо треба щось принести для костюма на ранок чи інше свято, зробіть це. Дитина не повинна почуватися гіршою за інших, заздрити їм або соромитись своїх батьків.

Ніколи не з'ясовуйте стосунки з вихователем (що б не сталося!) у присутності дитини, і тим більше не підлещуйтеся. І завжди пам'ятайте: нещастя дитини, навіть якщо воно вам здається дріб'язковим, для неї - справжнє горе, і тоді дуже потрібні розуміння та співчуття.

У дитячий садок – з приданим!

Хочу поділитися деякими практичними навичками, що можуть придатися батькам, котрі вперше відправляють дітей у дитячий садок. В основному це стосується тих речей, що знадобляться вашій дитині.

Носові хусточки

Купуйте їх утричі більше, ніж, на вашу думку, потрібно. Губитимуться вони практично щодня. Або ж запасіться паперовими серветками.

Тапочки

Удома ваше маля, швидше за все, ходить у тапочках без задників чи, якщо вам пощастило з бабусею, в рукотворних зручних «чунях».

Ні те ні інше для саду не підходить. Найкраще купити сандалі з м'якої шкіри з безліччю прорізів і на м'якій мікропорі.

Одяг на щодень.

Як правило, привівши дітей у садок, батьки з подивом виявляють, що цей будинок дуже добре опалюється. Для садочка найбільше підходить одяг зі знімним «верхом». Особливо це важливо для дівчаток.

У хлопчиків і так кофтини-светри майже завжди знімаються до легкої сорочки. Плаття зняти неможливо, у ньому доведеться паритися до вечора. Тому дівчаткам найкраще підійде сарафан. Спідниці купувати не варто, вони або падатимуть, або з них обов'язково вилазить блузка. Взагалі, одяг повинен бути зручним для дитини, чисто випраним, бажано з натуральних тканин.

Святкове вбрання

Тепер про одяг для свят, їх у садку виявиться набагато більше, ніж Новий рік і 8 Березня. Святковий одяг знадобиться для ранків, відкритих занять, колективних фотографій тощо. Так що порадуйте свою дитину вихідним костюмом.

ЛЮБОВ І ДИСЦИПЛІНА

/Files/images/мама.jpgХоч один раз, але всі ми бачили картину: дитина в істериці, валяється на підлозі і щось вимагає. Мама в розгубленості. Або мама в злобі. Або мама в гніві навіть. А ще буває мама лупить за таку істерику ні в чому неповинну дитину. Або, зовсім навпаки - сюсюкає з нею і негайно втішає. Або дає необхідне. Варіантів реакції мами на таку поведінку безліч. І всі ці мамині реакції результат ігнорування потреб дитини. І не тих потреб, які з'являються у дитини біля прилавка з іграшками, а потреб базових: потреб у дисципліні й організованості. Давайте зараз натиснемо на ту кнопку, яка включає у нас уяву. І уявімо. У маленькому затишному світі, де всі звуки зрозумілі, кольори однакові і температура постійна і навіть щільність навколишнього середовища теж постійна, живе собі малюк. Сорок тижнів живе, між іншим. І йому там все знайоме і все зрозуміло. Правила прості: виси на пуповині і потихеньку рости. А потім раптом! Пологи! І діти з цього затишного і знайомого маленького світу народжуються в хаос, приходять у світ, який для них не зрозумілий, не позначений, вішки по ньому не розставлені, а якщо і розставлені, то дитина просто не в змозі їх зрозуміти, регламенту у що відбувається немає. Загалом - стрес. І наша батьківська задача, допомогти дитині орієнтуватися в цьому світі, пояснити і показати на особистому прикладі як можна робити самому собі пам’ятки і зарубки на те, що відбувається і як потім в цьому орієнтуватися. І в цій батьківськійї задачі дуже важливо зуміти показати малюкові що добре, що погано, упорядкувати цей світ для дитини. Це аж ніяк не відбирає у нас і іншу батьківську задачу: оточити дитину увагою, дати їй безумовну (тобто любов без всяких умов а-ля «буду любити тільки чистого хлопчика») любов, розуміння і підтримку. І перше і друге - впорядкування і структурування світу через введення правил і оточення дитини любов'ю і увагою - дають дитині упевненість в своїх силах і навколишньому світі, спокій, відчуття безпеки і власної успішності в цьому світі, надає дитині сил. Однак у самому заголовку, як може здатися, криється певна суперечність: любов і дисципліна. Чомусь останнім часом дуже вибірково цінуються східні традиції і одна з них: дозволяти все дитині до трьох років. Про інші традиції найжорстокішого виховання ПІСЛЯ наші наддемократичні батьки навіть не замислюються. Давайте жити в реальному, нашому умовно-слов'янському світі, де необхідно поєднувати любов і обмеження, розуміння і заборони. Є прості, але дуже ефективні методи, що забезпечують дисципліну, не обмежуючи при цьому гідність дитини. Ось деякі, на підставі яких Ви завжди зможете сформувати свої.

-Віддаючи розпорядження формулюйте їх таким чином: «Мені потрібна твоя допомога. Будь ласка, повісь своє пальто на гачок ».

- Повідомляйте заздалегідь, що через 2 хвилини буде обід - готуйте їх до майбутніх подій. Надавайте можливості для вибору: повідомте, що на їх вибір обідати можна прийти через 3 хвилини або через 5, але якщо діти випробують Ваше терпіння не надавайте додаткових можливостей.

-Спокійно пояснюйте дитині чому Ви хочете, що б те і те було зроблено (обов'язково враховуйте стан дитини).

-Обговорюйте з дітьми відповідні заходи на їх незадовільну і погану поведінку (так, діти, що поводяться погано, будуть до цього готові).

-Пам'ятаєте жарт: «Якщо Ви прекрасно вмієте рахувати до трьох, то Ви напевно батько» - використовуйте цей метод як регулятор.

-НЕ читайте дитині нотацій.

-НЕ сперечайтеся з дитиною.

-Робіть те, що Ви вважаєте за потрібне, особливо якщо Ви потрапили в ситуацію емоційного терору. З емоційними терористами в переговори не вступати (до речі, це стосується і дорослих людей).

-Помічайте й заохочуйте словами хорошу поведінку дитини - це не базова їхня функція, а придбання, обов'язково відзначайте нові навички («Сонечко, ти так добре поводишся зараз в гостях у бабусі! Я тобою пишаюся!»).

-Попросіть малюка показати вам те, що Ви від нього чекаєте: «Слухай, недобре ходити по будинку в чоботях, ти можеш мені показати як треба себе вести зараз? »і похваліть« Я знала, що ти можеш це зробити. Так краще! ».

-Заведіть таблицю підрахунку успіхів Вашого малюка: прийшов додому і вчасно зняв горезвісне взуття - дайте йому червоний фломастер, нехай замалює повністю графу «статус» у таблиці, що буде позначати беззастережне виконання. В кінці тижня дайте який-небудь символічний приз.

-Поважайте право дітей бути адекватними: дотримуйтеся режиму, діти відчувають себе в безпеці, маючи справу з постійно повторюваними діями, вони більш сприйнятливі коли регулярно сплять, їдять, гуляють.

Проявіть фантазію, розширивши цей список, адаптуйте його до своєї дитини, але пам'ятайте - що любов і дисципліна для дітей однаково важливі. Вони створюють відчуття безпеки.

/Files/images/batkam/дитинство.jpeg

ДОРОГОЮ ДО САДОЧКА

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком є чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці селища, куди добиратися доводиться півгодини, або й більше.

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих? Беріть ініціативу у свої руки!

/Files/images/batkam/сімя.jpgЯкщо ваша дитина ще зовсім маленька, повільно плететься позаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, крамниці». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяву й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки, загадуйте-відгадуйте загадки тощо. Якщо вам доводиться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріплювати з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.

Словесний поєдинок. За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і навіть казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

/Files/images/batkam/сім\\\'я.jpg

ПОХІД У ПЕРШИЙ КЛАС

– одна із найголовніших подій у житті малюка.

/Files/images/batkam/школа.jpeg

Як правило, до цього важливого дня всі батьки ретельно готуються. І готують свою дитину. Учать її писати, читати й рахувати. Купують портфель і шкільні приладдя.

Школа – це не тільки читання, писання або рахунок. Це цілий новий світ, до якого дитина теж повинна бути готова.

Серед батьків сьогодні існує думка, що краще віддати дитину до школи раніше. Тоді вона і закінчить її раніше. А навіщо? Куди поспішати дитині? Адже вона повинна навчитися ще й налагоджувати стосунки з людьми, відстоювати свою точку зору, бути самостійною.

Для початку визначтеся, чого Ви хочете. Просто, щоб дитина закінчила школу раніше і вступила до вищого навчального закладу? Але й там їй навчатися буде нелегко, бо вона ще не подорослішала. Або Ви хочете, щоб дитина була успішною, навчалася із задоволенням і отримувала максимум знань, причому таких, які вона змогла б застосувати в житті? Якщо Вашому малюкові ще не виповнилося шість років до першого вересня, то не потрібно його мучити й віддавати в школу завчасно. Він до неї ще не готовий, навіть якщо Ви навчили його прекрасно читати й рахувати. Нерідко трапляються такі ситуації, в яких батьки дитини, що народилися, наприклад, улітку, наполягають на тому, щоб її взяли до першого класу. Батьки! Насамперед, задумайтеся самі, чи готовий Ваш малюк не просто висидіти 40-45 хвилин навчального часу, але й утримувати увагу такий тривалий час? Крім того,ні для кого не секрет, що навіть першокласникам, порушуючи всі вимоги, сьогодні задають домашні завдання. А це означає, що дитина буде навчатися чотири-п'ять уроків у школі, але й проводитиме не тільки півтори-дві години за письмовим столом вдома, виконуючи домашні завдання.Отже, якщо дитина посидюща, уважна, прекрасно налагоджує взаємини з однолітками й дорослими, легко адаптується в незнайомій обстановці, із задоволенням виконує різноманітні навчальні завдання в ігровій формі, Ви можете відвести іі до першого класу. А якщо Ви – батьки активного непосиди, що використає будь-яку хвилинку, щоб погратися або попустувати, то Вам потрібно звернутися до фахівців – педагогів та психологів. Вони допоможуть визначитися – відправляти дитину до першого класу або ще рік почекати, дати маляті можливість удосталь награтися й підрости. До 1 вересня потрібно підготувати не тільки портфель і шкільні приладдя. Малюк повинен бути готовий морально до нової обстановки, нових дітей і дорослих. Тому знайомство зі школою добре було б розпочати не у вересні, а набагато раніше. Приведіть дитину до школи, пройдіться коридорами, погуляйте на спортивному майданчику. Обов'язково розкажіть, як Ви пішли до першого класу. Поясніть малюкові, чим школа відрізняється від дитячого садочка, до якого він звик. Інформація не повинна бути односторонньою. Необхідно розповісти і про те, як буде цікаво в школі, і про те, з якими труднощами може зіштовхнутися дитина.

Навесні або влітку познайомте свого майбутнього першокласника із учителькою. Тоді у вересні Ви уникнете тривожності, що іноді виникає в маленьких учнів під час зустрічі з новим дорослим.

Період адаптації до першого класу в кожної дитини триває по-різному. Хтось звикає практично відразу, а комусь знадобиться досить довгий час, щоб стати школярем.Якщо дитина йде до школи неохоче, поговоріть із нею, намагайтесь з'ясувати, що її хвилює. Можливо, вона почуває себе невпевнено. Можливо, в неї не складаються стосунки з однокласниками. Намагайтеся частіше спілкуватися із учителькою, адже вона бачить Вашого малюка в різних ситуаціях і може допомогти Вам порадою.

Коли малюк повертається зі школи, запитуйте в ньго, що цікавого він сьогодні довідався. Якщо дитина почуває, що Вам небайдужі її шкільні успіхи, то й навчатися буде із більшим задоволенням./Files/images/batkam/школьница.jpeg

- Не віддавайте дитину в школу раніше шести років, але й без поважної причини не залишайте дитину ще на рік у садочку по досягненню шестирічного віку.

- Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутніми однокласниками.

- Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.

- Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інкше незабаром вона не захоче туди йти.

- Частіше спілкуйтеся із учителькою Вашого малюка.

- Щодня цікавтесь, що нового довідалася дитина в школі.

ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

1. Мотиваційна готовність до навчання у школі.Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі.Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги дорослого, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.

/Files/images/batkam/букви.jpeg

БАТЬКИ , ЧИ ГОТОВІ ВИ ДО ШКОЛИ ?

В дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому виступають першоосновою готовності дитини до школи‚ і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми‚ тим краще‚ але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

Щодо питання підготовки дітей до навчання можна виділити один з його аспектів: «Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?»

Окреслимо кілька конкретних порад‚ які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим.

1.Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚ наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

2. Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

4.Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати‚ з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини‚

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

ЧИ ПОТРIБНО ЩЕ ДО ШКОЛИ ВЧИТИ ДИТИНУ ПИСАТИ?

У дiтей 5—б рокiв з’являється бажання писати. Часто можна почути вiд малюка: «Подивись, яка буква у мене вийшла?», «А я вмiю писати всi букви», «Я написала слово «мама», «Чи правильно я написала?».

Дiти старшого дошкiльного вiку намагаються писати будь-яке слово друкованими буквами, при цьому спотворюють їх. А деякi дiти звертаються до батькiв iз проханням навчити їх писати так, як пишуть дорослi, тобто писаними буквами. Навчання письму — бiльш складна справа, нiж навчання читанню, i вимагає спецiальних умiнь і знань. Навички неправильного письма, засвоєнi в дитинствi, інодi залишаються на все життя. Не рекомендується в умовах сiмейного виховання вчити дитину писати букви i слова до школи, оскiльки бiльшiсть батькiв не ознайомленi з сучасною системою письма у школi.

Початковий етап оволодiння письмом для першокласникiв дуже важкий. Тому уникнути багатьох труднощiв, пов’язаних з ним, допоможе правильно органiзована пiдготовка руки дитини до письма.

Що ж охоплює пiдготовка руки дитини до письма?

Насамперед, розвиток кистi руки дрiбних м’язiв пальцiв; вмiння координувати рухи руки, пальцiв, очей, передплiччя; розвиток окомiру (вмiти визначити центр, середину, пiдпорядкувати рухи руки зору, контролю свiдомостi); умiння дiяти за зразком; формування просторових уявлень (злiва, справа, внизу, над i пiд лiнiєю, мiж лiнiями); розвиток плавностi, точносi та ритму рухiв; уміння проводити протягом 0,5—1 хв безвiдривнi рухи олiвцем на паперi, в зошитi; ознайомлення iз зошитом, умiння орiснтуватись на сторiнках i лiнiйках зошита.

Дошкiльниковi слiд придбати зошити в одну лiнiю, простий (мякий) i кольоровi олiвцi. Варто подбати i про робоче мiсце дитини. Це може бути окремий дитячий стiл i стiльчик або звичайний письмовий стiл, стiлець вiдповiдно зросту дитини. Важливо забезпечити правильну позу. Пiд час письма ноги обовязково повиннi стояти на пiдлозi пiд кутом 45° (не висіти, не бути занадто зiгнутими) або впиратись у пiдставку для нiг. Руки – вiльно лежати на столi. Вiддаль мiж столом тулубом повинна дорiвнювати ширинi долонi. Вiддаль очей вiд зошита – 30 – 35 см. Потрiбно стежити, щоб зошит лежав пiд певним кутом i лiва рука пiдтримувала його, права рука лежала на столi. При користуваннi олiвцем слiдкувати, щоб палець дитина тримала на 2,5 см вiд загостреного кiнця олiвця. Не загострений кiнець олiвця повинен «дивитись» у праве плече. Добре, якщо батьки мають настільну розлiновану грифельну дошку з рiзнокольоровою крейдою. Перш нiж учити дитину писати, слiд ознайомити її з зошитом. Наприклад: «Це зошит. У зошитi учнi пишуть букви, слова, речення. Ти теж будеш вчитись писати в зошитi. Подивись на зошит. Верхнiй ольоровий аркуш паперу називаеться обкладинкою. Вiзьми двома пальцями лiвої руки правий куточок обкладинки i вiдкрий зошит. Це перша сторiнка зошита, бiлий аркуш паперу має лiнiї. Подивись на лiнiї, покажи першу, другу лiнiї. Зошит завжди слiд брати чистими руками». Дорослий пропонує дитинi поставити крапки на верхнiй і нижнiй лiнiях.

Пiдготовка руки дитини до письма проводиться протягом року один раз на тиждень тривалiстю 10 – 15 хвилин у ранковi години при денному свiтлi.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, активізували проблеми формування здорового способу життя особистості. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблеми формування здорового способу життя і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорового способу життя особистості як одного з головних показників її освіченості й вихованості.

/Files/images/batkam/дитячий садок.jpgВажливість виховання здорового способу життя у дошкільників обумовлена розумінням, що лише з самого раннього дитинства можна прищепити основні знання, навички і звички з охорони здоров’я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у дошкільному віці закладається майбутній потенціал здоров’я, це найважливіший час для виховання здорового способу життя. Діти дошкільного віку вже здатні розуміти й усвідомлювати залежність стану здоров’я від способу життя.

Під час проведення дослідження з проблеми формування здорового способу життя дітей дошкільного віку ми переконалися, що часто-густо родинне виховання й виховання дітей у дошкільних навчальних закладах існують як дві окремі ланки: дома дитина інколи дістає одні настанови, зразки поведінки, а в дитячому садку – інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, але не завжди розуміють залежність стану здоров’я від способу життя.

Тому потрібно глибоко вивчати виховний потенціал сім’ї, використовуючи комплекс прийомів і методів: спостереження, бесіди, анкетування. Арсенал прийомів і методі вивчення виховного потенціалу сімей вихованців потрібно вибирати виходячи з конкретних умов вивчення сімей, що допомагають науково виявити проблемні помилки сімейного виховання щодо формування здорового способу життя дошкільників, дати індивідуальні кваліфіковані поради батькам. Вивчення сім’ї передбачає глибокий і всебічний аналіз позитивних і негативних особливостей.

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками щодо формування здорового способу життя дошкільників. Серед них – функціонування консультативних пунктів з проблеми валеологічного виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації раціонально дозвілля дітей, рухового режиму оптимального харчування, семінарів-практикумів з відродження з національних традицій валеологічного змісту в родинах./Files/images/batkam/діти.png

Систематизувавши і об’єднавши форми роботи педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і сім’ї, ми переконались, що немає такої частини педагогічного процесу в яку не можна було б включити валеологічний зміст. Валеологія розширює, урізноманітнює форми і методи технології педагогічного процесу та сімейного виховання, дає змогу широко використовувати ігри, фізичні вправи, цікаві інтелектуальні завдання, проводити прогулянки, гігієнічні процедури, заняття.

Однак це зовсім не означає, що батькам вдома, з дня на день, кожної години повинні втлумачувати дітям валеологічні знання. Треба стерегтися втрати дітьми інтересу до валеологічних знань через перевантаження їх недоступною інформацією, відсутності на практиці переконання важливості отриманих знань для саморозвитку та самовдосконалення.

Дуже важливо, щоб кожне повідомлення валеологічного змісту було відкриттям для дитини, дивом, раніше невідомим їй, кликало до самоаналізу подальшого розвитку. Лише в цьому випадку можна досягти позитивного результату, виробити у малюків чітке і постійне бажання бути здоровими, спритними, бадьорими, веселими, зробити здоров’я предметом постійного піклування дитини, а не лише батьків. Дитина навчається аналізувати кожне явище, дію з точки зору корисності чи шкідливості, навчається цінувати життя і здоров’я що і є основним завданням дошкільного навчального закладу і сім’ї.


/Files/images/batkam/дівчинка.jpeg

5 речей про коронавірус, які потрібно знати батькам, – МОН та МОЗ дають роз’яснення

5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19, та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби. Про це розповідають Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством охорони здоров’я сьогодні, 12 березня 2020 року.

“Уряд оголосив загальнонаціональний карантин до 3 квітня. Однак ми розуміємо, що просто не ходити до школи чи іншого закладу освіти – недостатньо. Важливо, щоб батьки знали, як діяти в ситуації карантину та від чого берегти дітей. Тому така інформація зараз дуже потрібна”, – сказала заступник Міністра освіти і науки України Любомира Мандзій.

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ:

  • попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар;
  • нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук);
  • попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки;
  • просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;
  • посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;
  • важливо уникати місць масового скупчення людей.


ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

ЩО РОБИТИ:
у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

  • мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук;
  • під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя;
  • не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними;
  • не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.


ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Нагадуємо, що з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено

тритижневий карантин для усіх закладів освіти. Відповідне рішення Уряд ухвалив 11 березня 2020 року.
Кiлькiсть переглядiв: 980

Коментарi